Прощавай наш дитсадок!
Сценарій випускного свята у дитячому садку.
Ведуча: Шановні мами і тата, дорогі бабусі і дідусі!Сьогодні ми всі трохи сумуємо, тому що       настав час розставання. Незабаром для наших випускників продзвенить перший шкільний дзвінок. Позаду залишилися дні, наповнені цікавими подорожами у світ непізнаного, нерозгаданого; дивовижні відкриття, які допомагали нашим дітям кожен день, крок за кроком, пізнавати навколишній світ, і себе самого в ньому. Попереду непроста дорога у світ дорослого шкільного життя. А сьогодні вони, урочисті й схвильовані, поспішають на перший у своєму житті випускний бал. Так давайте ж підтримаємо їх нашими оплесками
( Звучить повільна мелодія.Ведуча, називаючи кожного випускника будь-яким епітетом (найпривабливіший, найбільш працьовитий і т.д.), викликає дітей по імені в зал. Дитина, пройшовши через середину зали, стає на своє місце. Так проходять всі випускники, шикуючись у шаховому порядку.
       Ведуча.       Наш садочок випускає
        Дітей щасливих і дзвінких
        А школа радо зустрічає
        Першокласників таких.
1 дитина.       Увага! Увага!
Шановні друзі,
Ми сьогодні прийшли
На радісне свято –
Веселе, чудове –
Ми йдемо… (всі разом) до школи.
2 дитина.      Хай пісня тут лине!
Хай сміх скрізь лунає
У кожного радісна усмішка сяє.
Всі дружні, веселі,
Радійте за нас
Ми всі йдемо… (всі разом) у перший клас!
3 дитина.      В садку навчились ми дружити,
І старших, і малих любити.
Гуртом читати, малювати,
Пісні співати, танцювати.
4 дитина.       Ми тут любесенько зростали,
Та вже шкільна пора настала,
І нас чекає перший клас.
Тож прощавай, садочок наш!
Пісня."Любий садочок ти прощавай" Лисенко.(діти сідають на стільчики).
Ведуча1: Дорогі випускники! Сьогодні ваше останнє свято в дитячому садку. І з вами прощається            
                весь дитячий садок.
Ведуча2: Малята сьогодні на свято прийшли, 
                 Свої побажання для вас принесли.
                1Ми друзів хочем привітати
    Сьогодні щиро, від душі.
     Тому й з’явилися на свято
     Ваші малі товариші.
2.Ось які великі стали! Просто тьоті й дяді!
І сьогодні ми, найменші, вас вітати раді.
Бо з садочку ви підете на шляхи широкі,
Ну а нам сюди ходити ще декілька років.
3.Скільки ж треба каші з’їсти, щоб такими стати?
Кілограмів, мабуть, триста, щоб їх наздогнати?
А цукерок, морозива, тістечок,чаю…
А ковбаски скільки треба? Я не уявляю.
4.Без вас в садочку  сумно буде трішки,
Але до всього треба нам звикать.
Ви в цьому році дуже гарні книжки
Вже самостійно зможете читать.
5.Просим всі: запам’ятайте –
Нам в усьому приклад ви.
Не лінуйтесь, не пустуйте,
Не втрачайте голови.
6.Вам щиро радості бажаєм,
Здоров’я й сили на віки,
Нехай усі гордяться вами,
І в приклад ставлять залюбки.
7.Ви в школі будете про все, про все вивчати,
На пустощі не витрачайте час.
До нас, звичайно, просим  завітати,
Бо нам не вистачати буде вас.
8.Ми вас будем пам’ятати,
І від менших діточок
Хочем вам подарувати
Ці букети квіточок.
( під музику «Вчать у школі» діти дарують випускникам квіти)
 
Дітистаршої групи (виходять, в руках тримаючи іграшки):
1.Погляньте, ось ляльки засумували,
Ведмедики похнюпившись сидять.
Бо ми вже трішечки повиростали,
Зібралися до школи поступать.
2.Прощайте, іграшки дитячі,
І ви, ляльки веселі наші.
Ми з вами добре подружились,
Тепер ви меншим залишились.
3.Я тебе, ведмедику, лишаю
У дитячому садку.
Іншій мамі доручаю,
Я уже до школи йду.
Любить мед Мишко, малинку,
Пити чай з варенням звик.
Спать лягає на перинку,
І завжди на правий бік.
4.До побачення, мій любий,
Лапку дай свою мерщій.
Я тепер учитись буду:
Ось книжки, пеналик мій.
Не хворій, не плач ніколи,
Нову маму поважай.
Я ж ходитиму до школи.
Ще раз, друже, прощавай!
5.Йди до мене, ведмежатко,
Не пручайся, мій малюк,
Хоч і я сама малятко –
Не впущу тебе із рук.
Виповнюється пісня  "Прощання з іграшками”
Після виконання пісні дівчинка ст.гр. віддає ляльку дітям з 2-й мл.гр. 
Діти 2 мол.гр. дарують випускникам подарунки і йдуть.До зали забігає Принцеса, за нею поспішає Вчитель.
Принцеса              А я кажу вам, не хочу вчитися!
Вчитель   Ваша Величність, це просто необхідно. Якщо ви не будете вчитися, ви не зможете прочитати і підписати жоден королівський документ!
Пр.                           А навіщо це мені? Адже в мене є ви, шановний Вчителю!
Вч.                           Але ж я літня людина. Мені вже незабаром на пенсію, Ваша Величносте!
Пр.                           Що? Ніяких пенсій! Ви іще здоровий, міцний дядько, у вас все життя попереду. А ну, руки в сторони, вгору, вперед, торкніться правою рукою кінчика носа! (вчитель виконує) Так, добре! А зараз кроком руш! Побігли! Чудово! Ще 50 років служити будете
Вч.(втомлено)       Але, Ваша Величносте…
Пр.                           Ніяких „але”! Будете служити в мене, до тих пір…Поки я не стану такою ж розумною, як ви.
Вч.                           Як же ви станете розумною, якщо зовсім не хочете вчитися!
Пр.                               Так вигадайте що-небудь, адже ви закінчили три академії!!!
Вч.                           Я вже нічого не можу придумати. Піду скликати вчену раду. Може, щось разом вирішимо. Ех, скоріше б на пенсію…(уходить)
Пр.                           Ідіть, ідіть, думайте. А я поки що чимсь корисним займусь(починає гратися з іграшками).
Танок з іграшками
(Останню фігуру Принцеса танцює разом із дітьми.)
Вед.                         Діти, ви що-небудь розумієте? Я-нічого! Зараз дізнаюсь, що ця Принцеса робить у нас на святі. Люба Принцесо, поясніть, будь ласка, щови тут робите?
Пр.                           Що? Хто це посмів так звернутися до мене?
Вед.                         Вибачайте, але я не знаю, як до вас треба звертатися..
Пр.                           Ось як! А ще кажуть, що я невихована і вчитися не хочу! Люба моя, та ви ж звичайнісіньких речей не знаєте! До королівських осіб треба звертатися „Ваша Величність
Вед.                         Зрозуміла. Тепер буду знати. Отже, Ваша Величність, що ви робите на нашому святі?
Пр.                           Як, у вас свято, а я про це нічого не знаю? Чому мені не доповіли? А яке у вас свято?
Вед            Сьогодні у нас дуже урочисте та радісне свято – ми проводжаємо наших дітей до школи. Там вони будуть вчитися, дізнаються багато нового та цікавого.
Пр.                      Знову школа! Знову навчання! Ось якби мій Вчитель зміг створити такий чарівний напій, який, як вип`єш – одразу розуму добавляється. А ще краще, з`їв цукерку – і не треба більше книжки різні читати!
Вед.                    Я гадаю, що з цукерками ми зможемо вам допомогти (виходять дівчатка з великими бутафорськими цукерками, на яких написана назва).
1дів.                    Називає мене мама
                            дівчинкою-ласункою.
                            Бо цукерки полюбляю,
                            Цілий день їх хрумкаю.
                            Рано-вранці „Каракум”,
                            А в обід – „Тростинку”.
                            На вечерю „Барбарис”
                            Я заїм „Ліщинкою”.
2дів.                    Ой, не знаю я, не знаю,
                            Яка користь з „Барбариски”?
                            Вітамінів і мінералів
                            В ній не зможете знайти!
3дів.                    У жіночому журналі
                            Нещодавно я читала
                            Про корисність й необхідність
                            Молока для нас, жінок.
                            Розумієш тепер,мамо,
                            Чому завжди в моїх кишеньках
                            Завжди ти тепер знаходиш
                            Лиш „Пташине молоко”?
4дів.                    „Жуйчик” діти полюбляють.
                            Тато любить „Гулівер”.
                            Мама дякує й радіє,
                            Як купує хтось „Шедевр”.
Вед.                    Отже, можемо сказати,
                            Що цукерки люблять всі.
                            Не відмовляться їх з`їсти
                            Ні дорослі, ні малі.
5дит.                   Та цукерки полюбляєм
                            не лише тут ти і я.
                            Дуже любить солоденьке
                            Ще й маленьке кошеня.
Пісня „Ласуня”
Пр.                      Ну що ж, солодощів поїла, а коли розум почне прибувати?
Вед.                    Цукерки тут не допоможуть. Щоб стати розумним, треба наполегливо вчитись, крок за кроком пізнавати щось нове та цікаве. Наші діти багато чому навчились у дитячому садочку. А тепер їх чекає школа і перша вчителька, яка поведе їх дорогою Знань.
Пр.                      Наша Величність дуже хочуть дізнатися, а чому ще навчать дітей у школі.
Вед.                    А ще в школі діти дізнаються , чому вдень світить Сонце, а вночі Місяць, чому дорівнює квадрат гіпотенузи. І навіть навчать їх гарно танцювати.
Пр.                      Танцювати? Це мені подобається! На королівських балах я завжди брала гран-прі по танцях!
Вед.                    Наші діти сміливо можуть претендувати на гран-прі по танцях на любому святі. Хочете в цьому переконатися? Будь ласка!
Таночок «Менует»
Пр.                      Ну якщо в школі будуть навчати так танцювати, то я згідна іти до школи. Візьмете мене з собою?(…) Ну гаразд, я побігла збирати речі (біжить із зали , на ходу кричить: Мамки, няньки, готуйте чемодани! Я до школи вступаю!”).
Вед.                    Ой, діти, важко буде у школі тому, хто звик до того, щоб за нього все робили няньки. Але у нас всі діти самостійні, все можуть робити самі. Бо в д/с їх багато чому навчили, і діти цього ніколи не забудуть.
Пісня „Тік – так”.
(Звучить музика з к/ф „Мері Поппінс”. До зали з парасолькою заходить Мері Поппінс.)
Вед.                    Діти, ви знаєте хто це?
М.П.                    Звичайно, мене звуть Мері Поппінс. Я леді Досконалість. Люблю, коли всюди порядок та дисципліна.
Вед.                    У нас із цим проблем нема. У нас все у порядку: і іграшки, і олівці на своїх місцях. А книги та зошити у наших майбутніх школярів чисті й охайні!
М.П.                    То ви майбутні школярі? А чи добре ви підготувалися до школи?
Вед.                    Так, звичайно. Якщо хочете, можете самі переконатися в цьому.
                      1. Хто зуміє без вагання
                      Розв’язати такі запитання:
                                          Скільки ніг у карася?
                                         Скільки крил у поросят?
                                         Скільки лап у індика?
                                         Скільки рук і їжака?
                      2. Якось бігли через ліс вісім кіз,
                      П`ять з них білі-білі.
                      Ну а решта – сірі-сірі.
                      Скільки бігло через ліс
                      Чорних кіз?
Вед.                           Що там трапилось, що там за шум? (До зали забігає Принцеса, за нею Вчитель з чемоданами та сумками).
Вч.                              Та зупиніться ж, почекайте, Ваша Величносте.
Пр.                             Нічого не хочу більше слухати. Я іду до школи – так я вирішила.
Вч.                   Ну не можна іти до школи і брати з собою стільки непотрібних   речей: і            ляльок, і прикрас, і солодощів. Ви так нічому не зможете навчитися, правда ж, діти?
Пр.                             Я все одно візьму всі ці речі до школи. І нехай тільки хто-небудь спробує   засміятися – одразу накажу всіх стратити. Зрозуміло?
М.П                            А, цю дівчинку я знаю. Давно за нею спостерігаю. Ваша Величносте, ви знову погано себе поводите, так не можна! З вами ніхто не буде дружити.
Пр.                             Це знову ви, Мері Поппінс? Ваші поради мені зовсім не потрібні! І навіщо мені ота дружба? Це ж треба буде з усіма ділитися своїми іграшками та солодощами. А так, без дружби-це все моє! Так що погано мати друзів.
Вед.                           А діти так не вважають. Вони у нас всі дружні і допомагають один одному. Ось послухай пісню про дружбу, може, вона тебе чомусь навчить.
Пісня „Справжня дружба”муз. Шаїнського.
Пр.                             Гаразд, повірю вам, що дружба – це непогано. Але все одно, іграшки та солодощі я візьму до школи. А якщо мені захочеться погратися або що-небудь з`їсти?
Вч.                              Ваша Величність, я ж казав вам, що в школу беруть зовсім інші речі.
Пр.                             Та що ж?
Вед.                           Діти, а давайте ми покажемо Принцесі, що саме треба брати до школи.
Гра „Збери портфель ”
(Принцеса грає у останній раз та невірно складає портфель)
Вч.                              Бачите, шановна Мері Поппінс, ніхто не може навчити цю дівчину нічому.
М.П.                           Не хвилюйтесь, Вчителю. Доведеться мені взятися нарешті за її виховання. До 1 вересня ще є час, ми все встигнемо. У вас у королівстві знайдеться вільна кімната для наших занять?
Вч.                              Так, звичайно. А ви вважаєте, що це можливо?
М.П.                           Не маю жодного сумніву. До 1 вересня Принцеса обов’язково виправиться і буде вихованою і розумною дівчинкою.
Пр.                             Діти, уявіть собі, мені захотілось вчитися! Я змінююсь прямо на очах! Я хочу все про все знати!
М.П.                           Я гадаю, що у Принцеси все вийде. А вам, діти, я бажаю, щоб в школу ви ходили з таким самим задоволенням, як і в дитячий садок. Успіхів вам та гарних оцінок!
Пр.                             До зустрічі в школі! (виходить)
Вед.                           Як добре, що все так гарно скінчилось. І свято наше теж скінчилось.
Вед.                           Як швидко прийшов розлучатися час
                                   І зараз усім вам ми хочем сказати:
                                   Ви йдете, але пам’ятайте про нас.
                                   А ми вас завжди будем в гості чекати!
 
1 дит.                      Спасибі усім, хто працює в садочку,
                             За ласку, увагу, турботу  й привіт.
                             Ми всі полюбили цей рідний куточок
                             І тут нас навчили про весь білий світ.
2 дит.                         Це все не під крильцями любої мами,
                             Тут інші про нас турбувались серця.
                             Спасибі усім, хто був поруч із нами,
                             Душевну красу віддавав до кінця.
Надалі надається слово завідувачці, батькам.