Прощання з дитсадком (для старшої групи). Випускний в дитячому садку ДІЙОВІ ОСОБИ Дорослі: Ведучий Шапокляк Діти: Буратіно Лисиця Кіт Лялька Білочка Зайчик Читці ХІД ЗАХОДУ Ведучий: Весняний день — прозорий, голубий, Навколо пахне ніжним цвітом, Під вікнами розквітли тополі, І весело сміються жваві діти. Душа чутлива, мов ота струна, До барв весняних, запахів та звуків — Так може чарувати лиш весна Після холодних місяців розлуки. Зібрались дружно ми на свято Сьогодні в урочистий час, Щоб вам удачі побажати Бо наш садочок проводжає вас. Звучить пісня «Добрий день, вкраїнська школо!» або інша за вибором музичного керівника. Входять молодші діти з привітаннями. 1-а дитина: З днем щасливим, урочистим Щиро вам вітаємо! Всіх дітей, що йдуть до школи, Ми поздоровляємо! 2-а дитина: Будете ви школярі! Вас чекають букварі, Вас чекають гарні парти, І підручники, і карти, І просторий, світлий клас — Всі вони чекають вас. 3-я дитина: Срібний дзвоник скоро-скоро Всіх покличе вас до школи. Як підете в перший клас, Завжди згадуйте про нас. 4-а дитина: Чий такий красивий дім? Грають промені на нім! Залюбки стріча діток — Це… Діти (разом): Наш дитсадок! 5-а дитина: Чий такий співучий дім? Цілий день пісні у нім! Кличе музика в танок — Це… Діти (разом): Наш дитсадок! 6-а дитина: Чий такий веселий дім? Не змовкає сміх у нім, А малечі — мов квіток. Це… Діти (разом): Наш дитсадок! Звучить пісня про дитячий садок — за вибором музичного керівника. Під музику пісні «Буратино» з кінофільму «Приключения Буратино», підстрибуючи, вбігає Буратіно з яскравою книжкою в руках, на якій написано «Абетка». Буратіно: Ось яку яскраву книжку подарував мені батько Карло, правда, він за неї віддав свою куртку. Але я піду до школи, вивчусь і куплю йому 5 таких курток. Під пісню «Какое небо голубое» до зали входять Кіт Базиліо і Лисиця Аліса. Лисиця: Та навіщо тобі до школи Буратіно? Від цього навчання самі неприємності. Ось дивись, Кіт Базиліо вчився та зовсім сліпим став від того навчання… Кіт: Так… Краще дай нам оцю книжку Ну, а сам — мерщій у ліжко. Буратіно: Ні, вам книжки не віддам, її вивчати буду сам. Лисиця: Ну, як хочеш, тільки тобі там буде нецікаво і самотньо. Буратіно: А я разом із дітками піду до школи. Лисиця (звертається до дітей): Діти, ви теж хочете до школи? Діти: Так! Кіт: Та невже ви вчитися бажаєте? Діти: Так! Лисиця: Так там же погано! Діти: Ні! Лисиця: Діти, не йдіть до школи, Краще пийте кока-колу! Кіт: Так вас не візьмуть! Ведучий: Це чому ж наших діточок не візьмуть до школи? Лисиця: Тому, що вони нічого не знають. Ведучий: Це не так. Вони вже багато чого знають та вміють. Лисиця: А ми зараз це перевіримо. Хто може без вагання Розв’язать такі питання: Скільки ніг у карася? Кіт: Скільки крил у поросяти? Лисиця: Скільки рук у їжака? Діти відповідають, що у карася немає у порося — крил, а в їжака — рук Кіт: Ти диви, вони і справді такі розумні. Лисиця: Ходімо звідси, Базиліо! Нам нема чого тут робити, Таких розумників нам не обдурити. Кіт і Лисиця йдуть із зали під звуки вальсу. Буратіно: Кіт та Лисиця утекли. З ними нам не по путі. Ми ж не будем сумувати, А давайте танцювати. Виконується веселий танок за вибором музичного керівника. Чути стукіт у двері. До зали входять «іграшки». Вони по черзі співають. Лялька: А я лялечка мала, Гарне плаття одягла. Буду в цьому платті Танцювать на святі! Танцює Білочка: А я білочка маленька, Дуже, дуже чепурненька! До роботи я невтомна, Бо страшенно невгамовна! Так, так! Ля-ля-ля! (Тричі) Зайчик: А мене зовуть Пухнастик, А буває — ще й Вухастик. А насправді я — зайчатко, Добреньке собі звірятко! Так, так! Ля-ля-ля! (Тричі) Іграшки (разом): В дитсадочку нашім свято, Чути музику і сміх. Ми прийшли вас привітати — Першокласників своїх. Так, так! Ля-ля-ля! (Тричі) Іграшки читають вірші. Лялька: Ми бажаєм вам щоранку Прокидатись на світанку. Добре вчитись і трудитись, І ніколи не сваритись. Білочка: З вами вже не будем ми І навчатись, і рости. Рахувать, читать, писать, У веселі ігри грать. Зайчик: Зовсім часу ми не маєм, Бо в садочок поспішаєм. Нас чекають всі малята, Ми ідем їх розважати. Діти (разом): Прощавайте, іграшки дитячі, Хай ніхто сьогодні з вас не плаче. Ми з вами добре подружились, Тепер ви іншим залишились. Ведучий проводжає іграшки, виходить з ними з зали. У цей час до зали входить Шапокляк. Шапокляк: Привіт! Я ваша нова вчителька — Швабра Петрівна. Вестиму у вас уроки зразкової поведінки. Слухайте мене уважно, і я зроблю з вас найкращих у світі жартівників, шибеників. Почнемо з правил. Перше правило. Якщо ви відповідаєте на запитання вчителя, то відповідати треба пошепки. Правило друге. Якщо ви принесли до школи шоколад, то з’їсти його потрібно неодмінно на уроці. При цьому треба гучно шарудіти обгорткою і в жодному разі ні з ким не ділитися! Правило третє. Якщо попереду сидить дівчинка, частіше прив’язуй її за кіски до стільця. Якщо ж хлопчик — підкладай йому на сидіння кнопки. А зараз домашнє завдання. Після свята влаштуйте три простенькі шкоди. Перша — киньте в каструлю з супом татові шкарпетки. Друга — спіймайте й зачиніть у шафі кішку. Третя — з маминої шуби виріжте і пошийте Чебурашку. До зали повертається Ведучий. Ведучий: Діти, не слухайте її! Ніяка вона не вчителька! Ця бабця Шапокляк! Ви ж знаєте казку про крокодила Гену та Чебурашку? Ти, Шапокляк, припини різні капості говорити, а краще привітай наших школярів, зроби їм подарунок. Шапокляк: Зараз трохи поміркую Й щось корисне подарую. Ось рогатка вам, малята, Щоб могли в пташок стріляти. Ось вам ще і пістолетик — Одне одного лякати. Кнопки гострі металеві — Всім на стільчик підкладати. Цим камінчиком гарненьким Можна шибки вибивати. Ось вам палка-виручалка, Щоб по ребрах комусь дати… Ведучий: Досить, досить Шапокляк! Діти, ви згодні прийняти таї подарунки? Діти: Ні, незгодні! Шапокляк: Не згодні, не згодні. Але від мене ви більше нічого отримаєте! Ведучий: Ти не ображайся, але ці речі дітям не потрібні для навчани у школі. Їм потрібні портфелі, ранці, зошити, ручки, олівці… Краще под вись, як наші діти збиратимуться до школи. Гра «Збери портфель» Обираються 2—3 дітей. Береться стільки ж портфелів. На стільц лежать речі, які потрібні у школі, та ще іграшки і різні не потрібні у шкоі предмети. За командою вихователя розпочинається гра. Перемагає той, хі швидше і правильніше складе речі у портфель. Шапокляк заважає дітям під час гри і пропонує їм непотрібні речі. Ведучий: Діти, заспівайте Шапокляк пісні про школу. Нехай воі послухає і дізнається, чого там навчають. Виконується пісня «Учат в школе» Шапокляк: Так, вирішено! Обов’язково відкрию школу шкідливі наук. Туди прийматиму усіх бажаючих без екзаменів, а навчання буде бе коштовним. Хто з вас бажає записатись до такої школи? Ведучий: А які науки там викладатимуть? Шапокляк: Я навчатиму вас мастити клеєм стільці, смітити, свари тися між собою, зводити наклеп, звертати провину на інших, бути балаку чими, битися, в розмові використовувати брутальні слова… Ведучий: Досить, досить, Шапокляк! Діти, ви згодні навчатися в такій школі? Діти: Ні! Ведучий: Чуєш, діти не згодні з тобою, бо вони підуть до справжнь школи. А зараз вони хочуть прочитати віршики про школу. Діти читають вірші про школу за вибором вихователя. Шапокляк: Мені це ні до чого! До того ж, я дуже поспішаю, в мене є справи важливіші за школу! (Виходить із зали.) Ведучий: Діти, для того щоб вас зарахували до першого класу, необхідно скласти іспити. Ось ми зараз перевіримо, як ви готові до цього… Проводиться вірш-гра «Так» чи «Ні» ВІРШ-ГРА «ТАК» ЧИ «НІ»? Ведучий: Зіграти хочеться мені Із вами друзі в «Так» чи «Ні». Я вам питання задаю, Готуйте відповідь свою. Відповідайте, як мастак, Єдиним словом «ні» чи «так». Якщо кмітливий дуже ти, То може й рима помогти. Але вона хитрюща в нас — Аби не збила з толку враз. Тягнути час навіщо нам? Почнемо гру — побачиш сам. Скажіть, співає сом пісні? Не гайся з відповіддю… (Ні) Чи вміє плавати гусак. Ну що ви скажете тут?(Так) Чи може стати у вогні Вода холодним льодом?(Ні) Скажіть мені, червоний мак В січневу пору квітне?(Ні) А крокодил букет на дні З лілей зібрати може?(Ні) Чи може вище гір літак У вишину злетіти?(Так) А візерунки на вікні Мороз малює взимку?(Так) Чи правда, друзі-бо, що рак, Коли повзе, то задки?(Так) Якщо не їстиме три дні, Верблюд ходити зможе?(Так) До забіяк і розбишак Є у людей повага?(Ні) Чи достигають навесні Пшениця й жито в полі?(Ні) Коли розсердиться хижак, Слона він може вбити?(Ні) Ріка біжить у далині. Чи є у неї ноги?(Ні) Росте у морі пастернак? Відповідай скоріше…(Ні) А чи буває сон у сні? Чекаю відповіді…(Так) Перекривив синицю шпак. Таке в житті буває? (Так) Скажіть, морози крижані Страшні для мавп тропічних? (Так) Чи правда це, що вовк у смак Наївся груш і яблук?(Ні) А під кінець скажіть мені: Цікава гра у «Так» чи «Ні»? Діти (разом): Так. Ведучий: Молодці! Гарно відповіли на моє запитання. А хто з вас зна приказки про школу? Діти по черзі говорять по одній приказці. 1. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. 2. Гарно того вчити, хто хоче все знати. 3. Вчи дитину, як вона впоперек лави лежить. 4. Чого Івась самохіть не навчився, того Івана й дубцем не навчиш. 5. Хто грамоти вміє, той краще і сіє. 6. Щоб багато знати, треба мало спати. 7. Нема науки без муки. 8. Учений іде, а неучений слідом спотикається. 9. За письменного трьох неписьменних дають, та й то не беруть. 10. Дерево сильне корінням, а людина знаннями. 11. Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь»! 12. Якщо за день нічого не вивчив, то весь день змарнував. 13. Здобудем освіту — побачиш більш світу. 14. Голова без розуму — що млин без води. 15. Щоб іншого навчати, треба самому уміти. 16. У дитинстві вивчене — що на камені висічене. 17. Книжку читай — розуму набирай. 18. Людина із знаннями скрізь у пошані. 19. Нічого не знаєш — нічого не скажеш. 20. Хочеш знати — не соромся питати. 21. Хто каже, що знає все, той не знає нічого. 22. Для всякого діла знання потрібні, а щоб знати — треба навчатися. 23. Дурневі знання ні до чого. . Ведучий: Яке гарне вийшло свято. Хто ж вам допомагав його готувати? 1 -а дитина: Співом хорошим Згадаєм в цей час Тих, хто завжди Піклувався про нас. 2-а дитина: Спасибі, вихователі, Були ви нам — як матері. 3-я дитина: Спасибі нашим поварам, Вони не дали схуднуть нам. 4-а дитина: Спасибі всім, хто пестив нас І проводжає в перший клас. 5-а дитина: Люди кажуть, що пісня вранці помагає, Пісня в горі нас втішає, Пісна радощі приносить. Наше серце пісні просить. 6-а дитина: Спасибі музичному керівнику, Що навчила нас гарно співати 7-а дитина: А душа моя прагне співати Без зупину, щодня, щогодини. Хочу щастя це дарувати Всім, хто хоче,— знайомим, родині! Звучить пісня «Намалюю небо» або інша за вибором музичного керівника. 1-а дитина: Вже 6 мені. Це ж цілий вік життя. Вже позаду стільки кроків, Попереду — майбуття. 2-а дитина: Вже 6 мені. Піду я в 1-й клас. Ой мороки, ой мороки Буде ще у нас! 3-я дитина: А мене вже все цікавить: Зорі, небо та моря… Та найперше хочу знати, Чому крутиться Земля? 4-а дитина: А мені уже 6 років. Скільки ж це ночей і днів? Ой багато, так багато, Що я всіх їх не злічив. Ведучий: Життя — це таємнича книга, І стільки в ній незвіданих доріг! Ти озирнешся і помітиш, Як швидко пролетів за роком рік. Звучить пісня «Кроки» А. С. Житкевича (співають вихователі) або інша за вибором музичного керівника. КРОКИ Крок! Зробив ти крок, Зробив ти крок у світ широкий. Крок! Той перший крок — Перший урок в житті із кроків. Приспів: Не зупиняйся на хвилину, Не зупиняйся ні на мить. Тому, хто йде в життя сміливо, Завжди щастить, завжди щастить. Крок! Іди в життя! Правдивим будь від дня до років. Крок! У майбуття! Життя — це шлях із моря кроків! Приспів (співають діти): Не зупинюсь ні на хвилину, Не зупинюся ні на мить. Я буду жить для України, Хай їй щастить, хай їй щастить. Ведучий: Спасибі всім, хто виступав, Співав пісні ще й танцював, На інструментах грав чудово, Та тим, хто в гості завітав. Слово надається завідуючій дитячим садком і батькам. Потім завідуюча разом із вихователем вручають дітям «Альбом випускника» та нагороджують почесними медалями. Ведучий: Мами наші милі! Бережіть тепло свого порогу! Проводжаючи своїх дітей із хати, Простеліть їм рушники в дорогу! Мами простеляють дітям символічну дорогу із рушників. Вихователі та мами промовляють дітям напутні Слова й побажання Діти виконують парний танець і йдуть із зали по дорозі із рушників, які стелили їм мами.
| 
